hd фільми онлайн безкоштовно без реєстрації

Серіал «Вісімдесяті» позиціонується мемуари якогось громадянина, чия молодість припала на другу половину вісімдесятих. Головний герой - другокурсник, який закохався в свою зухвалу і нахабну сокурсницу.

Серіал має показати «справжню» правду про СРСР: все в дефіциті, інтернету і DVD немає, туалетний папір дорожче золота, а в інститутах викладають тільки два предмети - «Історію КПРС» і «Науковий атеїзм». Все, що відбувається на екрані повинно викликати негативні емоції і дати додатковий привід для переживань за долю героїв. Проте цього немає. Персонажі атомізовані і живуть самі по собі. Дивлячись на них, не віриш ні в дружбу, ні в любов, ні в сімейні зв'язки між ними.

Ніякої художньої цінністю даний «шедевр» не володіє. Гра акторів вкрай погана - і немає сенсу зупинятися на цьому докладно. Сміливим кроком можна назвати запрошення Олександра Якіна на головну роль. Ось вже восьмий рік він відомий усім як Рома Букін. Режисер серіалу Федір Стуков вирішив нічого не міняти - тому замість студента Івана ми знову бачимо Рому Букіна.

За авторським задумом, слабкість сценарію повинна компенсуватися неповторним радянським антуражем. Сценаристи порахували, що гіперболічної зображення недавнього минулого автоматично зроблять серіал смішним. Проте цього не вийшло. Чому? Та тому що автори не довели розпочату справу до кінця.

Наприклад, туалетний папір можна було перетворити з дефіциту в делікатес, і змусити персонажів серіалу мріяти про маленьку розетки цього продукту. Минуло стільки серій - і жодного розстрілу або висилки в Магадан. Можна було надихнутися мультсеріалом «Південний парк» і кожну серію розстрілювати головного героя, щоб в наступному епізоді він, як Кенні Маккормік, воскресав заново. Чому персонажі ходять у різному, а не в однаковому? Чому пісня Юрія Шатунова розбавляється іншими композиціями? Було б забавно, якщо «Білі троянди» були єдиною піснею, описуваного часу. Якщо брехати, то по-крупному!

Серіал не розчарував - я приблизно цього й чекав. Але ось таке ставлення до історії засмучує. СРСР був вищою точкою розвитку російського народу за всю його історію. І якщо подібні фільми будуть виходити і далі, то це обов'язково обернеться катастрофою на кшталт оспіваної серіалом «Перебудови».

2 з 10

Як добре ми погано жили!

Почну з того що мені сподобалося, хоча можливо це і не має відношення до самого серіалу. Слоган «Як добре ми погано жили!» - Цей вислів просто в точку. Дійсно, раніше жили бідно зате цікаво, з душею. Дістати щось у цей час, схоже на видобуток скарбу. І хоча в основу серіалу лягло то найбідніша, і цікавий час, то реалізація всього цього на екрані вийшло навпаки - якщо й бідно, то не цікаво.

Є спроби створити декорації, і предмети минулих років, починаючи від зовнішнього оздоблення звичайної общаги до автомобілів типу Волга і «копійка». Але в основному велика частина серіалу - це знаходження головних героїв, подій що відбуваються з ними у приміщення. А це вже більше схоже на скетч-ком з закадровим сміхом, який просто неймовірно дратує. Показати наближені до реальних восьмидесятих на відкритому просторі було б просто мегазатратно, тим-більше для простенького серіалу на кшталт цього. Тому напевно краще так, ніж якщо в кадрі випадково з'явиться крута іномарка, чи якась піцерія.

Головну роль віддали режисерові Якін, ой вибачте акторові Якін, а він перевтілюватися не може. Всі такий же маленький, стурбований хлопчина якому не щастить з дівчатами. Для нього нічого не змінюється і тут. Тому його участь великий мінус. Коли дивишся на Половцева, розумієш що йому зараз подзвонять і скажуть: алло Георгьевіч, виїжджай схоже Кримінал. А якщо ви випадково переключили канал і побачите Половцева з Аронововой разом, то аж ніяк не факт що перед вами серіал, а обридла реклама соку. Впізнаються і інші персонажі грають тут другорядні ролі: прибиральниця общаги з скетчу «Даєш молодь», дружина Сергія Белякова з «Наша раша». Вообщем такий акторський вінегрет з різних серіалів. А всі ці персонажі приїлися, від цього автоматично приїдається вже в зародку і сам серіал.

У серіалу тема цікава, а реалізація дуже слабенька. І компенсація у вигляді музичного супроводу Юри Шатунова і Віктора Салтикова для того щоб перейнятися атмосферою 80-х явно недостатньо. Так що гарне кіно про 80-х і знімалося саме в ті ж роки.

2,5 з 10